Я стріла Каїна і Авеля – вві сні.
Вони ще грали в киці-баби на осонні,
Лементували, пізнавали смак борні.
Під перегуд росло каміння – на жертовник.
Ботей пухких овець тік за хитку лозу,
Чорнильних кипарисів ряд, гігантські мушлі.
Скидалася гірська місцевість на Гурзуф.
А я – вагітна – йшла по виноград і груші...
Сховати б Авеля в мережаний рукав
І понести у благодать повз ранні смокви!
Сумирний менший брат за валуном зібгавсь,
А Каїн лоба морщив, поспішав на лови.
І підняла я очі до важких небес.
І не побачила рокованого вбивства…
Невже у тому сновигань єдиний сенс,
Щоб від безсилля сотворяти плач-молитву?
Я знала Каїна: минав піском… убрід…
Він лунко хихотів, не прагнув слави, оргій.
У рань гойднувся в лоні довгожданий плід –
Від рос липневих, під густий чаїний стогін.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рождество - Людмила Дещенко Так Дух Святой мне открыл суть Рождества! До моего рождения свыше этот праздник воспринимался мной, как традиция. Но после этого стихотворения Иисус Христос стал моим Господином(хозяином).Мне нравится, что моя жизнь в Его руках!
